Contenido
- Подорож у минуле в Кау-ден-Боррас
- Де знаходиться Кау-ден-Боррас? Розташування та природні особливості
- Хто відкрив це місце розкопок? Історія Вісенте Борраса
- Ось так виглядає навіс-печера: доісторична схованка в «Oropesa del Mar»
- Життя сотні тисяч років тому: рештки тварин і людей
- Робота археологів: що було знайдено та як це досліджувалося
- Цікавинки Кау-ден-Боррас: дивовижні знахідки
- Значення Кау-ден-Боррас у доісторичній історії Іспанії
- Як відвідати «Oropesa del Mar» і відкрити для себе його неймовірну культурну спадщину?
- Джерела та подяки
Подорож у минуле в Кау-ден-Боррас
Коли ми думаємо про Пальма-де-Майорку (Oropesa del Mar), нам, ймовірно, на думку спадають її пляжі, середньовічний замок або жвава набережна.
Однак серед навколишніх гір приховано набагато давніше й захопливіше місце: «Кау-ден-Боррас» — доісторичне археологічне місце, яке переносить нас на сотні тисяч років назад, у часи, коли ці землі населяли перші люди та численні дикі тварини.
Кау-ден-Боррас — це не просто печера; це справжнє свідчення далекого минулого.
Саме тут археологи та палеонтологи виявили унікальні рештки, які розповідають історію перших людських поселень у середземноморській частині Іберійського півострова.
Завдяки зусиллям таких дослідників, як Еудальд Карбонелл, Жорді Естевес, Франсеск Гусі, а також завдяки первинному відкриттю, зробленому Вісенте Боррасом, сьогодні ми можемо дізнатися, яким було життя в середньому плейстоцені.
Ця стаття допоможе вам відкрити для себе всі таємниці Кау-ден-Боррас: його розташування, неймовірну фауну скам’янілостей, кам’яні знаряддя, створені нашими предками, та захоплюючий процес розкопок і досліджень.
Готуйтеся до подорожі в таке далеке минуле, що його навіть важко уявити!
Основне джерело: cuevascastellon.uji.es
Де знаходиться Кау-ден-Боррас? Розташування та природні особливості
«Кау-ден-Боррас» розташована у вигідному місці з природної та стратегічної точок зору.
Розташована на східному схилі гірського масиву Сьєрра-Літораль-дель-Сеньйор або Орпеса, ця печера-ущелина відкривається на висоті близько 140 метрів над рівнем моря, саме на межі між горами та прибережними рівнинами Плана-Альта в провінції Кастельон.
Адміністративно він належить до муніципалітету Ель-Сеньйор-де-лос-Енкантос (Oropesa del Mar) — місцевості, яка сьогодні відома своїм пляжним туризмом, але в давні часи була ідеальним притулком для тварин і первісних людей.
Його точне місцезнаходження відповідає координатам 40°05'10" східної довготи / 0°48'22" північної широти, у межах аркуша 616 «Віллафамес» карти масштабу 1:50 000 Географічного та кадастрового інституту.
З геологічної точки зору Кау-д’ен-Боррас розташований на інфракрейдяних землях, а саме на вапнякових і мергельних відкладах аптського гаргаренського періоду.
Цей регіон має виражену карстову будову, тобто рельєф місцевості сформовано внаслідок розчинення гірських порід, що призвело до утворення порожнин, тріщин та прірв, таких як та, що є джерелом даного родовища.
Ця структура, у поєднанні з мережею розломів, робить цю зону дуже проникною для дії води.
Ключовою особливістю навколишнього середовища є його природний захист від сильних вітрів та різких кліматичних змін, що в минулому забезпечувало відносно стабільні умови.
Крім того, поблизу печери досі існує невелике активне джерело, відоме як «Фуенте-дель-Сеньйор», а також однойменний яр — елементи, що забезпечували доступ до води під час найпосушливіших періодів.
Все це робить «Кау-ден-Боррас» справжнім природним оглядовим майданчиком над середземноморським узбережжям і мовчазним свідком того, яким було життя в плейстоцені, задовго до того, як «Oropesa del Mar» перетворився на туристичний напрямок, який ми знаємо сьогодні.
Хто відкрив це місце розкопок? Історія Вісенте Борраса
За кожною великою археологічною знахідкою, як правило, стоїть історія, сповнена цікавості, пристрасті та випадковості.
У випадку з Кау-ден-Боррас головним героєм цієї історії є Вісенте Боррас, мешканець Ель-Ен-Ес-Ес (Oropesa del Mar), який любив виїжджати в поле у пошуках археологічних знахідок.
Під час однієї зі своїх незліченних екскурсій по прибережному гірському масиву рідного містечка Вісенте Боррас натрапив на непомітну, але багатообіцяючу печеру. Керуючись інстинктом та інтересом до історії, він вирішив її дослідити.
Усередині він знайшов різні уламки кам’яних знарядь та скам’янілі кістки, які одразу привернули його увагу.
Усвідомлюючи потенційну цінність своєї знахідки, Вісенте негайно зв’язався з Провінційною службою археології Кастельона.
Він не лише повідомив про відкриття, а й передав на зберігання частину знайдених решток, продемонструвавши тим самим явну повагу до культурної спадщини та зразкову поведінку, що дозволило належним чином розпочати науковий процес.
Провінційний археолог Франсеск Гусі виїхав на місце і підтвердив велике значення цього пам’ятника.
Це стало приводом для організації у 1979 році попередньої розкопки за участю видатних фахівців, таких як Еудальд Карбонель і Жорді Естевес, а також Інституту екології четвертинного періоду CSIC у Барселоні.
Завдяки наполегливості Вісенте Борраса та його любові до археології сьогодні Кау-ден-Боррас визнано ключовим місцем для розуміння доісторичного періоду іспанського середземноморського узбережжя.
Невеликий жест особистого дослідження перетворився на великий внесок у колективні знання.
Вхід до «Кау-ден-Боррас». Біля сходів досі можна побачити останні залишки землі, що накопичилася зовні й походить із печери.
Ось так виглядає навіс-печера: доісторична схованка в «Oropesa del Mar»
«Кау-ден-Боррас» — це не традиційна велика печера, відкрита до ландшафту, а скоріше поєднання навісу та ущелини-діклази, що є типовими рисами карстового рельєфу, на якому вона розташована.
Вхід до «Кау-ден-Боррас» вузький і має квадратну форму, його ширина становить приблизно 1,80 метра, а висота — 1,30 метра.
Через невеликий коридор довжиною близько 5,5 метрів можна потрапити до вертикальної тріщини, тобто глибокої щілини, що проникає в скелю.
Ця діаклаза — не просто прохід, а справжній природний колодязь, глибина якого на момент розкопок сягала щонайменше 8 метрів.
Верхній отвір прірви звужується в міру спуску, хоча згодом знову розширюється, утворюючи унікальний підземний простір, що кидає виклик дослідникам та археологам.
Яма-діаклаза з’єднувалася із зовнішнім світом через вузький вертикальний канал, який на сьогодні майже повністю завалений природним уламковим матеріалом.
Цей канал, ймовірно, протягом тисячоліть слугував шляхом проникнення осадів, тварин, а іноді й людей.
Атмосфера всередині печери була дуже особливою: накопичення осадів сформувало складну стратиграфію, що налічує до 14 різних рівнів, утворених шарами глини, гравію та кісткових брекчій (гірських порід, змішаних із скам’янілими рештками).
Це нашарування відображає тисячі років природної історії, протягом якої різні кліматичні та екологічні події залишали свій слід.
Крім того, було виявлено залишки зламаних сталагмітів та вапняних конкрецій — ознак активного та вологого підземного середовища в певні періоди, що значно відрізнялося від більш сухого клімату, характерного для цього регіону сьогодні.
Отже, Кау-д’ен-Боррас був ідеальним притулком: прихований, захищений, важкодоступний для великих хижаків чи ворогів, а також стратегічно розташований поблизу джерел води та з відкритим видом на узбережжя.
Ці умови пояснюють, чому його час від часу обирали як дикі тварини, так і перші групи людей, що проїжджали через цей регіон.
Зображення 1 — Вертикальний зріз ущелини-діаклази з відповідним стратиграфічним розрізом
Життя сотні тисяч років тому: рештки тварин і людей
Досліджувати Кау-ден-Боррас — це як відкрити вікно у загублений світ, де життя було зовсім іншим, ніж сьогодні.
Завдяки знахідкам археологів і палеонтологів ми знаємо, що приблизно 400 000 років тому ця печера була свідком співіснування диких тварин і первісних людей.
Кількість і різноманітність скам’янілостей, знайдених у різних шарах пам’ятки, вражають.
Серед найвизначніших тварин — великі хижаки, такі як рись, пантера, невеликий представник родини псових та ведмежоподібний, який, ймовірно, належав до роду Plionarctos.
Також були знайдені кістки дрібних ссавців, таких як кроти, миші (Apodemus sp. та Microtus sp.), кролики та численні види птахів, що свідчить про те, що ця печера була привабливим місцем для місцевої фауни.
Але одним із найдивовижніших відкриттів стала ідентифікація решток дуже особливої тварини: Hemitragus bonali, вимерлого виду дикої кози.
Це перша знахідка цього виду на Іберійському півострові. Hemitragus bonali мешкав у гірських районах з помірним кліматом, і його присутність допомагає датувати найглибші шари родовища як середньоплейстоценові.
Що стосується присутності людини, то свідчення є не менш показовими.
Були знайдені кам’яні знаряддя — ядра, відщепи, ударники — що належать до архаїчної культури, ймовірно пов’язаної з першими Homo heidelbergensis або європейськими аркатропінами.
Ці вироби були виготовлені дуже примітивним способом із валунів, зібраних на сусідніх пляжах, або з місцевих каменів.
Не спостерігається складних технік вторинної обробки, що вказує на те, що ці інструменти призначалися для безпосереднього використання, наприклад, для розрізання м’яса або обробки матеріалів.
Тип людського заселення, про який свідчить Кау-д’ен-Боррас, не був тривалим чи постійним. Вузькість печери та її обмежені умови свідчать про спорадичні візити: невеликі групи людей, які, можливо, під час мисливських експедицій, користувалися цим укриттям, щоб ненадовго сховатися, відпочити або обробити свою здобич.
Отже, Кау-ден-Борас — це місце, яке дозволяє уявити собі суворе й дике життя, де кожен день був боротьбою за виживання в ще незайманому природному середовищі.
Частковий вид з верхньої частини печери-тріщини на її вертикальний розвиток.
Робота археологів: що було знайдено та як це досліджувалося
Після первинного відкриття, зробленого Вісенте Боррасом, Провінційна служба археології організувала в 1979 році першу наукову експедицію з розкопок.
У ній взяли участь такі висококласні фахівці, як Еудальд Карбонель, Жорді Естевес та Франсеск Гусі, за консультативної підтримки Інституту екології четвертинного періоду CSIC у Барселоні.
Робота в Кау-ден-Боррас стала справжнім викликом. Археологи розпочали з складання детального плану укриття-печери, вимірюючи кожну ділянку та створюючи точний стратиграфічний зріз.
Було виявлено 14 різних рівнів відкладень, що чергувалися між глинами, гравієм та кістковими брекчіями.
Кожен шар містив цінні свідчення:
- залишки викопної фауни, зокрема кістки хижаків, травоїдних тварин та птахів;
- Кам’яні знаряддя, такі як ядра, ударники та відколи.
- Вапняні конкреції та уламки сталагмітів, які дали підказки щодо кліматичних умов минулого.
Важливою частиною роботи було ретельне просіювання ґрунту, що накопичився як усередині печери, так і зовні.
Завдяки цьому процесу було вилучено численні мікрофосилії та археологічні знахідки, які залишилися б непоміченими під час звичайних розкопок.
Крім того, знахідки було відправлено на спеціалізований аналіз:
- Тваринні скам’янілості досліджували в Лабораторії четвертинного періоду CSIC.
- Кам’яні матеріали було класифіковано та збережено в Провінційній службі археології, а деякі з них виставлено в Провінційному музеї Кастельона.
Цікаво, що до складу команди, яка брала участь у розкопках, входили як професійні археологи, так і ентузіасти-волонтери, що свідчить про те, що пристрасть до доісторичної епохи здатна мобілізувати цілу громаду.
Завдяки цим зусиллям сьогодні ми маємо глибоке уявлення не лише про матеріальні залишки, а й про екологічний, кліматичний та культурний контекст доісторичних мешканців «Oropesa del Mar».
Частковий вигляд рівнів 4, 5 (2,70/4,30 м).
Попереднє дно шурфу з рівнями від 8 до 14 (5,30/8 м).
Зображення 2 — Односторонній інструмент типу «чопер»; 1. Ядро з єдиним відколом; 2. Ударник з дистальним сколом; 3. Односторонній інструмент типу «чопер»; 4. Відкол з кортикальної частини п’ятки; 5. Ударник зі слідами використання
Зображення 3 — А) Дистальна частина правої гомілки Capra. Б) Дистальна частина правої гомілки Hemitragus. Вигляд з передньої сторони. В) Права гомілка Capra. Г) Права гомілка Hemitragus. Вигляд з дистальної суглобової поверхні.
Цікавинки Кау-ден-Боррас: дивовижні знахідки
Кау-ден-Боррас важливий не лише своєю давністю, а й низкою унікальних знахідок, які привернули увагу дослідників.
Ось деякі з найцікавіших знахідок, виявлених на цьому місці:
Кам’яні знаряддя, виготовлені з валунів
Люди, які проживали в Кау-ден-Боррас, не використовували будь-які камені.
Багато знайдених знарядь було виготовлено з гальки, зібраної на сусідніх пляжах. Цю гальку потім обробляли простим, але ефективним способом, щоб створити ріжучі інструменти, такі як чопери — примітивні однолезові сокири.
Цей факт свідчить про розумну адаптацію до навколишнього середовища: перші мешканці використовували найдоступніші природні ресурси для свого повсякденного життя.
Без слідів вогню та осілого життя
На відміну від інших пам’яток, таких як Л’Араго чи Луннель-В’єль у Франції, у Кау-д’ен-Боррас не було знайдено залишків вогнищ чи житлових споруд.
Це підтверджує, що це місце використовувалося скоріше епізодично, ніж як постійне місце проживання, що ідеально підходило для мисливців, які перебували в дорозі, або груп збирачів.
Залишки «невідомої» на Іберійському півострові тварини
Одним із найбільших знахідок, безсумнівно, є останки Hemitragus bonali — вимерлого виду гірської кози, який раніше ніколи не був задокументований в Іспанії.
До цього часу цей вид був відомий лише в районах Франції. Це робить Кау-ден-Боррас ключовим місцем для розуміння поширення видів у середині плейстоцену.
Ознаки спорадичної людської діяльності
Наявність кам’яних знарядь поруч із рештками тварин свідчить про те, що невеликі групи людей використовували цю печеру як тимчасовий притулок. Вони не жили там постійно: схоже, що вони приходили, обробляли свою здобич, а потім рушали далі.
Насправді на одному з найглибших рівнів було знайдено повний хребет тварини, який, ймовірно, кинули туди після того, як її розібрали на вході до печери.
Кожна з цих деталей робить Кау-ден-Боррас справжньою «капсулою часу» — фундаментальним елементом для реконструкції життя наших предків на середземноморському узбережжі.
Значення Кау-ден-Боррас у доісторичній історії Іспанії
«Кау-ден-Боррас» посідає особливе місце на археологічній карті Іберійського півострова.
Хоча він менш відомий, ніж такі великі пам’ятки, як Атапуерка (Бургос) чи печера Вікторія (Мурсія), його наукова цінність є беззаперечною.
По-перше, це одне з небагатьох прямих свідчень про заселення людиною середземноморського узбережжя в період середнього плейстоцену.
У той час як більшість великих пам’яток розташовані у внутрішніх районах півострова або пов’язані зі стабільними поселеннями, Кау-ден-Боррас засвідчує більш епізодичний спосіб життя, ймовірно пов’язаний із групами мисливців-збирачів, які досліджували прибережні гірські масиви.
Його географічне положення — на височині, у захищеному місці, з видом на море та поблизу джерел води — ідеально відповідає моделям поселень, які використовували люди тієї епохи.
Чим Кау-ден-Боррас є унікальним?
- Унікальна фауна: Наявність Hemitragus bonali робить це місце важливим орієнтиром для досліджень щодо поширення видів у плейстоцені.
- Архаїчна літична культура: знайдений інструментарій свідчить про дуже примітивні техніки обробки каменю, характерні для перших людських культур нижнього палеоліту.
- Європейські зв’язки: це місце має спільні риси з французькими пам’ятками, такими як «Луннель-В’єль» та «Л’Араго», що свідчить про культурну спадкоємність у західній частині Середземноморського регіону.
Втрачена ланка між півднем і північним сходом півострова
Археологи зазначають, що Кау-ден-Боррас стратегічно розташований між великими скупченнями доісторичних знахідок на півдні (таких як Ель-Акуладеро в Кадісі) та на північному сході (таких як Кау-дель-Дук-де-Улья в Жироні).
Дослідження цього місця допомагає доповнити карту міграційних шляхів та заселення людьми в ті далекі часи.
Як відвідати «Oropesa del Mar» і відкрити для себе його неймовірну культурну спадщину?
Відвідати «Oropesa del Mar» — це набагато більше, ніж просто насолодитися сонцем і пляжем. Цей куточок провінції Кастельйон приховує справжні історичні перлини, такі як «Cau d’en Borràs», які ідеально доповнюють будь-яку культурну або природну подорож.
Хоча «Кау-ден-Боррас» наразі не є археологічним пам’ятником, відкритим для масового туристичного відвідування (через його розташування та статус природоохоронної території), знання про його існування додає особливої цінності візиту до Оропеси.
Ви можете наблизитися до його природного оточення, пройшовши пішохідними маршрутами, що пролягають через Сьєрра-де-Оропеса та Барранко-дель-Сеньйор.
З вершин цих гір відкриваються вражаючі краєвиди на море та рельєфи, які тисячі років тому слугували притулком для наших предків.
Інші місця, які не можна пропустити в Оропесі-де-лос-Альтос (Oropesa del Mar):
- Старе місто: лабіринт середньовічних вуличок, сповнений історії та мальовничих куточків.
- Замок Оропеса: арабська фортеця XI століття, де проводяться екскурсії.
- Вежа Короля: старовинна оборонна вежа XVI століття, що височіє над морем.
- Пляжі: Ла-Конча, Морро-де-Гос або Плайя-де-ла-Ренега — ідеальні місця, щоб відпочити після культурної екскурсії.
- «В’я-Герде-дель-Мар»: ідеальна для прогулянок пішки або на велосипеді, з’єднує Оропесу з Бенікасімом.
А якщо ви полюбляєте археологію чи палеонтологію, не вагайтеся відвідати Етнологічний музей Кастельона, де виставлені деякі знахідки з Кау-ден-Боррас.
Отже, «Oropesa del Mar» — це ідеальне місце для тих, хто прагне поєднати природу, історію та відпочинок. «Кау-ден-Боррас» — це важлива глава в цій історії, прихованій під землею... а тепер ще й у вашому маршруті!
Ця археологічна пам’ятка варта відвідування, а навколо є ще чимало цікавого. Замок, старе місто, оглядовий майданчик та пляжі зібрані в путівнику Чим зайнятися в Oropesa del Mar.
Джерела та подяки
Підготовка цієї статті стала можливою завдяки дослідницькій роботі видатних археологів та палеонтологів, таких як Еудальд Карбонель, Жорді Естевес, Франсеск Гусі та Вісенте Боррас, чиє першовідкриття дозволило відкрити нове вікно в минуле «Oropesa del Mar».
Уся інформація, представлена тут, ґрунтується на надійних наукових джерелах, зокрема на офіційному документі про проект розкопок:
Основне джерело:
Карбонелл, Е., Естевес, Ж., Гусі, Ф. (1979–1981). Попередні результати робіт, проведених на пам’ятці середнього плейстоцену «Кау-д’ен-Боррас» (Орпеса, Кастельон). Університет Хауме I у Кастельоні.
👉 Перейти до повного тексту документа
Ми дякуємо всім установам, дослідникам та співробітникам, завдяки яким цей фрагмент історії людства знову побачив світ.